Дозволи в Claude Code. Правила allow, ask і deny у settings.json
Де Claude Code зберігає дозволи, який файл перемагає, як писати правила allow, ask і deny для команд, файлів і сайтів, і готовий приклад settings.json.
Частина посібникаClaude Code, повний посібник. Від встановлення до власних скілів і плагінів
У цьому тексті
Коротко
Дозволи в Claude Code записують як правила allow, ask і deny у файлах settings.json, і стежить за ними сама програма, а не модель. Розповідаємо, який файл перемагає, як писати правила для команд, файлів, сайтів і серверів MCP, де легко помилитися і як виглядає повний приклад.
Хтось дописує в CLAUDE.md речення «ніколи не читай файл .env» і вважає справу зробленою. Інший створює файл .claudeignore, бо так робив в інших інструментах. Документація Anthropic відповідає на обидві ідеї прямо. Інструкції в CLAUDE.md впливають на те, що Claude намагається зробити, але не змінюють того, що дозволяє Claude Code, а .claudeignore не діє взагалі. Для цього є дозволи у файлах налаштувань. Усе нижче ми перевірили за описом дозволів і налаштувань, станом на 10 листопада 2026.
Режими дозволів для початківців ми пояснили в статті Що таке Claude Code. Тут ідемо глибше, у самі правила. Увесь цикл зібрано в путівнику по Claude Code.
Де Claude Code зберігає дозволи
Дозволи є частиною налаштувань, тож лежать у тих самих файлах. Саме встановлення жодного з них не створює.
| Файл | Кого стосується | Для чого |
|---|---|---|
~/.claude/settings.json | Вас в усіх проєктах | Власні правила й уподобання |
.claude/settings.json | Усіх у проєкті, після коміту | Спільні правила команди |
.claude/settings.local.json | Вас в одному проєкті | Особисті винятки, поза git |
| Керовані налаштування | Усю організацію | Політика безпеки фірми |
На Windows ~/.claude означає %USERPROFILE%\.claude. Є ще файл ~/.claude.json, але його Claude Code пише сам для себе. Там зберігаються, зокрема, рішення про довіру до тек, і редагувати його не треба.
Локальний файл з'являється сам, коли на запиті про команду ви обираєте Yes, and don't ask again. Правило потрапляє в .claude/settings.local.json у кореневій теці репозиторію й діє в усьому репозиторії, зокрема в підтеках. Згода на редагування файлу не зберігається й діє до кінця сесії. Claude Code також додає цей файл у глобальні винятки git, щоб він не потрапив у коміт.
Яке правило перемагає
Усередині правил порядок сталий. Спершу deny, потім ask, наприкінці allow, і вирішує перше правило, що підійшло. Точність правила значення не має. Широке правило deny Bash(aws *) блокує й aws s3 ls, навіть якщо окреме правило allow називає саме цю команду. Так само правило ask, що підійшло, питає, хоча вужче allow теж підходить.
Між файлами діє порядок налаштувань. Найвище керовані налаштування, нижче прапорець --settings з командного рядка, потім локальний файл, файл проєкту й наприкінці файл користувача. Списки правил не перезаписують один одного, а об'єднуються, тож кожен файл може додати свої. Правило deny з будь-якого рівня блокує allow з будь-якого іншого. Deny у файлі користувача зупинить allow з файлу проєкту, і навпаки.
На практиці звідси випливає одна річ, яка часом дивує. Ви обрали Yes, and don't ask again, а Claude Code і далі питає. Найчастіше у файлі проєкту або в налаштуваннях фірми є правило ask, і локальне allow його не переможе.
Синтаксис правил allow, ask і deny
Правило має вигляд Інструмент або Інструмент(опис). Сама назва інструмента охоплює будь-яке його використання.
| Правило | Що охоплює |
|---|---|
Bash | Усі команди оболонки |
Bash(npm run build) | Рівно цю одну команду |
Bash(npm run *) | npm run build, npm run test і саме npm run |
Bash(git log *) | Лише команди git log |
Read(./.env) | Читання файлу .env у поточній теці |
Edit(/src/**/*.ts) | Редагування файлів TypeScript у src проєкту |
WebFetch(domain:example.com) | Завантаження сторінок із цього домену |
mcp__github__* | Усі інструменти сервера MCP з назвою github |
Agent(Explore) | Субагента Explore |
Для команд оболонки важливо, де стоїть зірочка. Усе до першої зірочки має збігатися дослівно. Bash(git log *) дозволяє лише git log, а Bash(git *) будь-яку команду git, зокрема push. Правило Bash(git * main) пропустить git push origin main, тому Claude Code під час старту попереджає про зірочку перед підкомандою. Пробіл перед кінцевою зірочкою теж має значення. Bash(ls *) не охопить lsof, а Bash(ls*) охопить.
Claude Code розуміє з'єднання команд. Правило Bash(npm test *) не пропустить npm test && rm -rf build, бо кожна частина має бути дозволена окремо. Правило deny спрацьовує, коли підходить будь-яка частина. Проте документація наголошує, що правило для команд порівнює текст команди, а не саму програму. Bash(rm *) зупинить rm -rf build/, але не /bin/rm -rf build/ і не bash -c 'rm -rf build/'. Це не межа безпеки. Для справжньої ізоляції є пісочниця, тобто /sandbox на macOS, Linux і у WSL 2.
Шляхи в правилах Read і Edit працюють як у .gitignore, і їхній початок важливий. // означає шлях від кореня диска, ~/ від домашньої теки, одинарний / від теки, якій належить файл налаштувань, а ./ або сама назва від поточної теки. Тут легко помилитися. Правило Read(/secrets/**) у файлі користувача захищає ~/.claude/secrets, а не теку secrets у проєкті. На Windows шляхи переводять у запис зі звичайними скісними, тож C:\Users\alice стає /c/Users/alice.
Приклад settings.json із дозволами
Так може виглядати спільний файл .claude/settings.json у проєкті на Node.js.
{
"permissions": {
"defaultMode": "acceptEdits",
"allow": [
"Bash(npm run *)",
"Bash(git diff *)",
"Bash(git commit *)",
"WebFetch(domain:code.claude.com)"
],
"ask": [
"Bash(git push *)"
],
"deny": [
"Read(./.env)",
"Read(./secrets/**)",
"Bash(rm *)"
],
"additionalDirectories": ["../docs"]
}
}Claude редагує файли й запускає скрипти npm без запитань, перед кожним push питає, а файл .env і теку secrets не читає. Правила allow і додаткові теки з файлу проєкту починають діяти лише після згоди у вікні довіри до теки, яке їх перелічує. Правила ask і deny діють одразу, бо лише обмежують. Усі правила можна побачити й змінити в сесії командою /permissions, яка показує також, з якого файлу походить кожне.
Режими дозволів як шпаргалка
Режим задає відправну точку, а правила її уточнюють. Типовий режим записують у ключ permissions.defaultMode.
| Режим | Що працює без запитань |
|---|---|
default, тобто Manual | Лише читання |
acceptEdits | Читання, редагування файлів і прості команди на кшталт mkdir, mv, cp |
plan | Читання й вивчення проєкту, без редагування |
auto | Усе, але кожен крок оцінює окрема модель |
dontAsk | Лише те, що дозволяють правила allow, решту відхилено |
bypassPermissions | Усе, лише в контейнері або віртуальній машині |
Правила deny діють у кожному режимі, зокрема в bypassPermissions. Правила allow у bypassPermissions нічого не змінюють, бо й так проходить усе. Режими auto і bypassPermissions, записані як типові в .claude/settings.json або .claude/settings.local.json, не спрацюють. Їх задають у файлі користувача або прапорцем під час старту. Фірма може повністю їх вимкнути ключами permissions.disableAutoMode і permissions.disableBypassPermissionsMode зі значенням "disable" у керованих налаштуваннях.
Як запустити Claude Code і провести перший день, ми пишемо в статті про перший запуск. Хуки, які перевіряють команди власним скриптом, описано в статті про хуки в Claude Code, а /permissions та інші вбудовані команди в статті про slash-команди.
Почніть із кількох правил deny для файлів із паролями й правила ask для push, а allow додавайте лише тоді, коли те саме питання повертається щодня. Якщо хочете перевірити, де AI може безпечно взяти на себе частину роботи у вашій фірмі, приходьте на безкоштовний аудит AI.
Що хочете змінити у своїй фірмі?
Залиште номер. Поговоримо про ваш процес і перевіримо, чи можемо допомогти. Перша розмова безкоштовна.
Послуга, про яку цей текст
Автоматизація та AI / OCRАвтоматизація переписування документів, OCR і правила перевірки, а дані лишаються у вас.